Хочу поділитись своїми враженнями від Фестивалю, який пройшов в Ізках. По-перше хочу розповісти, як я на нього попала та свої незабутні враження.

         Розповідь почну з того, що від йоги та таких фестивалів, я так би мовити, дуже далека. Мої пізнання в практиці можна назвати базовими на 30 відсотків. Йога для мене — зайняття спортом і не більше, точно не культура і не спосіб життя. Я дуже хотіла побувати на Закарпатті, шукаючи інформацію про місцеві курорти, я дізналась про йога фестиваль, а ще моя знайома сказала, що планує його відвідати. Я зрозуміла, що це мій шанс побувати на Закарпатті, та поєднати приємне з корисним!

Уточнивши всі умови участі, зареєструвалась і  через декілька хвилин зателефонувала дуже приємна дівчина – Вікторія й розповіла умови участі й оплати. Далі деталі, але їхала я з відчуттям хвилювання.

Сьомого вересня ми прибули на еко-курот Ізки. Ви бачили коли-небудь дитя, якому подарували ящик «Кіндер-сюрпризів», або дитину, яка дуже довго щось просила у батьків, а потім їй цю річ купили? Ось такий був вигляд у мене: я ходила затамувавши подих і не могла насолодитись краєвидами. Але це був тільки початок. Потім була практика прощення, я мабуть її запам’ятала найбільше — перед тобою стояли люди, які жодного разу в житті тебе не бачили, але дуже точно говорили про тебе самі ті речі, які в той момент були потрібні. Ми обмінювались приємностями, обіймали один одного, на душі було так тепло і спокійно.

         Моє серце назавжди забрала жіноча практика та її спікер — Оксана Горобець. Ця дівчина неймовірна, космічна, неземна, дуже добра, а найголовніше — сучасна, реальна, тобто на питання, вона дає відповіді не абстрактно, а реально точно, звичайною мовою. Не знаю, може це так локація на мене подіяла (поруч з озером). Про це місце теж хочеться розповісти окремо: ви читали оповідання, де описується казковий ліс, ось тут саме таке місце. Просто не можу підібрати слів бо точно не опишу, це треба бачити своїми очима, а потім, затамувавши подих, своїм друзям та знайомим говорити: «Вам треба там побувати. Обов’язково!»

         Щодо організації, я хочу сказати, що ви великі молодці! Звичайно, все не може бути «як по-маслу», але видно, що організатори дуже старались, не зважаючи на умови карантину. Дуже багато чула від учасників і негативних зауважень, що там щось не так, а ось у минулому році було так.., але для мене все було «Perfekt».

         Всім, хто хоче змінити картину свого життя, закохатись в практику йоги, побачити Закарпаття, познайомитись з цікавими, неординарними, добрими людьми — приїжджайте в еко-курорт Ізки на Фестиваль йоги CYF наступного року. Ви побачите все на власні очі, відчуєте своїм серцем, та зможете передати свої враження. До речі, квиточок на наступний рік я вже придбала!

Автор — Ольга Бровіцька

Carpathian Yoga Fest — це подія, яку чекаєш цілий рік і знаєш, що після її завершення з тобою обов’язково відбудуться внутрішні зміни і усвідомлення! Все це завдяки людям, які залучені в цю дію і атмосфері повної свободи й проникнення в глибинні теми! Майстри і вчителі проводять лекції, діляться найціннішими знаннями, практикою, своїм особистим досвідом і спостереженнями. А які люди сюди приїжджають!

Вони відкриті, натхненні, зі своїм мікровсесвітом і раді новим знайомствам.

Організатори, в свою чергу, є сполучними провідниками і об’єднують нас всіх. І це так круто, стільки інсайтів в один період часу.
В цьому році було безліч майстрів, але кожного з них відвідати на жаль не вийшло. Адже життя — це не перегони і я знаю точно, що вибір завжди за мною! Особливо хочеться відзначити класи Ігоря Ткачова і Валентини Малиновської по йога-терапії, Равіндер Джангра — тапасьяйога, Віталія Шакірова — практика в потоці, яка об’єднує тіло і розум, лекції про аюрведу від Юрія Авраменко.

Найбільше мене вразив Анатолій Зенченко зі своєю методикою Ішвара йога і біомеханікою асан в йозі. Він мене відразу вразив, як особистість! Такий харизматичний, ексцентричний, відкритий, готовий ділиться знаннями, до яких він прийшов з особистих спостережень, практики і досвіду. Він відразу заволодів аудиторією. Його методика проста, що б при виконанні асан «мені було добре» і «виконувати асани легко і що б при цьому мені за це ні чого не було». А також: «не виходити із зони комфорту, а розширювати межі свого комфорту». І тут мене осяйнуло:

а й справді, наше життя і без того наповнена зовнішнім впливом стресових ситуацій і ми ще на килимку, часом вводимо себе в цей стан!

Звичайно, Шавасана все компенсує, але все ж! І що б так виходило у кожного, без травм і больових відчуттів, необхідні знання з біомеханіки, поняття внутрішньої цілісності і правильної роботи з хребтом. Тільки задуматися: «без болю», «без розтягування м’язів», «без розкриття суглобів» можна досягти гармонійної і потокової практики. І це просто вау! Мені безумовно хочеться ще глибше відчувати своє тіло не тільки на фізиці, а також знати, які внутрішні процеси відбуваються. І під час класу, Анатолій Зенченко цьому приділив належну увагу.

Дуже важливі такі Фестивалі, які зближують «вчителів і учнів», виводячи на новий рівень розвитку! Вони немов прокладають нам дорогу, тільки варто відгукнутися і ступити на цей шлях! І я знаю, наша зустріч з Анатолієм сталася перша, але не остання точно. Я дякую кожному хто був причетний до цієї події!

Автор — Анна Матковська

Один з меседжів-відповідей, який найчастіше можна було почути від Віталія Шакірова під час сесії запитань — шукайте свого Гуру. Carpathian Yoga Fest збирає на своїй території сотні спраглих знайти відповіді на свої запитання. І маячком у пошуку для них може стати чи не кожен із запрошених майстрів-інструкторів. Тим учителем, хто дасть натяк, поштовх до розуміння, натхнення продовжувати свій шлях стежинкою йоги. Навіть вказівником до вищих цілей, аніж вдосконалення у гімнастиці йогів. Ніколи не знаєш, яка зустріч назавжди змінить твоє життя.

У самого Шакірова є дивовижний дар — не розкидаючись словами (а деколи відверто бавлячись у мовчанку) витягати відповіді на важливі питання з самих глибин твого власного серця. Це диво — те, що так довго викликало збентеження і нерозуміння, починає розкриватися ясністю. Як квітка, шар за шаром розкриває свої пелюстки. І коли бутон розуміння розкриється, у голові проскакує одне: як же усе це просто, як же раніше не розуміла? А ще, з Віталієм цікаво мовчати.

На його класах була найцікавіша мовчанка у моєму житті.

Від класу Саті Мати не очікувала нічого. Просто прийшла познайомитися з Гімалайською йогою… Вийшла із залу інша. Здавалось би, знайомі практики, ніякої містики. Містика була як результат: у відчутті цілісності, збалансованості і внутрішньої тиші. На другому її класі знову хотілося практикувати, відчути нові ефекти давніх крій. Але знову, всупереч усіх очікувань – тривалі розмови, питання і розлогі відповіді. І знову осяяння:

слухаючи відповіді на чужі запитання, отримувала вказівки на свої, часто вже забуті, відкладені «на потім».

Не можу не згадати Равіндера. Знайома з ним лише рік, на минулорічному Фесті якраз і розпочалося це знайомство, після якого були наступні зустрічі і семінари.

Серед усіх моїх знайомих йогинів Равіндер – найбільший винахідник.

У нього не існує поняття «базова асана». Він найпростішу позу може розвинути до таких чудасій, що перед тим, як спробуєш її відтворити, по-дитячому протираєш кулаками очі. Це ж треба! Яку ж уяву, який політ фантазії потрібно мати, аби побудувати на варіаціях однієї асани двох- чи навіть трьох годинне заняття. І це заразне, скажу, не менш, аніж вірус. Після його школи починаєш експериментувати з асанами не менш зухвало. Більш того, не за одними асанами можна іти до нього. Схоже на те, що він невичерпний.

На кожному класі, у кожного інструктора я взяла те, що змогла, що готова була взяти. І не менш вдячна тим, кого не згадала у своїй розповіді. Не знаю, чи знайду свого гуру у цьому житті. Та вчителі приходять до мене найкращі. Карпатський фест – та територія, де можна легко їх зустріти. Дякую усім вам. З любов’ю. Намасте.

Автор — Садовник Олена

Сьогодні пройшов рівно тиждень від закінчення CYF2020. За цей час емоції та ейфорія від вибуху енергії, прийшли у свій врівноважений стан і тепер можу без екзальтації, з позиції балансу, подивитися на тиждень проведений у Ізках.

Ніхто не буде сперечатися про те, що 2020 рік — це особливий час. Важкий, цікавий, неординарний рік. Час випробувань, але не тими радикальними ситуаціями, де ти знаходишся у екстремальному стані і точно знаєш, що потрібно зібрати весь свій ресурс та зробити дію, від якої буде залежати твоє майбутнє. А час, коли випробування в тому, щоб залишитися у рівновазі та ресурсі, незважаючи на обмеження у просторі, часі і загалом у засобах.  Коли старі стереотипи дій стають не ефективними, а нові не з ‘являються і стає зрозуміло, що стереотипне мислення перестає діяти саме зараз.

Це — найкращий час для Йоги. Найкращий час для того, щоб відпустити, та просто Бути. І цей час саме Зараз, коли ти знаходишся у Балансі та Ресурсі — світ навкруги стає більш врівноваженим і безліч доріг стеляться від твоїх ніг. Коли ти випромінюєш радість та любов – простору стає більше, а страх тане.

Отже, коли дати Фестивалю, по звісним причинам, були перенесені і невідомо було, хто з майстрів зможе наповнити програму, стало зрозуміло, що цього разу буде все не так, але все буде Справжнє. Спікери, учасники, волонтери, атмосфера, інформація, спілкування, наповнення — все буде таким, якими ми всі, хто був присутнім, хто створював Фестиваль цього року, являємося. Всі інші просто були обмежені різними умовами.

 Тому, саме у 2020 році, на Фестивалі проявилася наша рідна викохана українська Йога і те, що супроводжує сучасних йогів у повсякденному житті.

Що до мене, то це третій мій CYF. І цього року мені пощастило прийняти участь у Фестивалі у волонтерському складі, відчути подію, як зовні, так і з середини. Бути волонтером — це чудова можливість віддати частинку себе у дійство, що наповнило всіх нас. Щиро бажаю кожному, хоча би раз спробувати цей досвід. Це вид Карма Йоги — зробити свою роботу якісно, викладаючись та не розраховуючи на результат виражений у матеріальній або моральній винагороді, зробити щиро, від усього серця і не за для себе. Віддати частку себе просто так. А ще — це чудова нагода побувати на класах не вибираючи майстра, а потрапити на заняття тоді і до того, до кого є час і можливість. Бо, будучи просто учасником, я навряд чи прослухала б чудові лекції по ведичній астрології від Дарини Стамбуляк, про те, як працює «захисна система» нашого Его, що заважає на шляху максимальної реалізації та як це зрозуміти. А також, поповнила свою скарбничку аюрведичних знань від Юрія Михайловича Авраменко та Олега Торгало. Потрапила на заняття по Шива Наті від Людмили Юрченко та на Пранаяму до Вікторії Колбас. Пограла у «Лілу» з Таїсією Захарчук. По кожному заняттю можна писати окремий пост, але коротко скажу, що скрізь було своє цікаве та важливе наповнення, котре буде проростати далі.

Цього року я приїхала на Фестиваль не одна, нас зібралося 8 людей, з невеличкого міста Ізюм, Харківської області. І  кожен знайшов Своє, Справжнє. Хтось вставав о 5-й ранку, аби вийти на гору зробити Джаппу та зустріти Сонце, хтось гуляв горами, знаходив трави та гриби, хтось просто відпочивав і спілкувався. І це теж чудово! Адже, саме такі події наповнюють нас надовго. І після такого наповненого тижня, вже після закриття Фестивалю, особисто мені ще випала чудова нагода, провести заняття з «Розкриття Голосом». Як спікеру, мені вдалося у короткий проміжок (1,2 год) дати основну ідею роботи з голосом, бо усі ті, хто був на цій практиці, були вже у дуже сильному прокачаному та ресурсному стані, готові до сприйняття. Дуже люблю працювати з такою аудиторією! Відтепер, маю бажання наступного року дати цю практику у більш розширеному форматі.

Наразі, буду закінчувати подякою всім, хто був там, хто створював це, і побажанням продовжувати ділитися всім тим, що ми маємо Справжнім та Найкращим один з одним!

З Любов’ю до всіх Катерина Самко. ОМ.

Автор — Катерина Самко.

Я все ще живу спогадами про фестивальний тиждень Carpathian Yoga Fest і радісно переглядаю фото та вчитуюся в кожен відгук.

Адже найцінніше в цьому Фестивалі – це враження, які він залишив та які ми повезли із собою, як його частинку, до різних куточків Україні та країн світу.

Carpathian Yoga Fest став одним із моїх улюблених фестивалів завдяки незабутній атмосфері, яка зробила перезарядку свідомості та додала енергії на весь рік. Це місце зустрічі непересічних, глибоких, важливих людей і думок. Хотілося ще і ще. До деяких запитань і висновків я досі подумки повертаюся. Хочу, щоб цей післясмак не залишав мене до наступного Фестивалю.

Програма була чудовою, а спільнота Фестивалю – дружньою й теплою. Найцікавішими для мене виявилися учасники – одні з найпалкіших, яких я коли-небудь бачила. Як на мене, атмосфера карпатських гір, в поєднанні з мантрами та присмаком «йоги» – неймовірно цікава. Можливість відчути себе частиною цього процесу, була справді захоплюючою. Під час свого перебування на Фестивалі я кілька разів ловила себе на думці: «невже таке можливо…»,

«якщо існує рай на землі – то він саме тут…»

А ще, хочу відмітити тічера сцени Base – Таню Будняк, з якою ми отримали неймовірну насолоду практикуючи «йогу» на вершині гори, де ходила отара овець та кіз, які створювали незабутню “мелодію гір”, брязкаючи дзвіночками на шиї. Саме завдяки Тані, я відчула внутрішню незламну силу та енергію свого тіла, яке здатне на щось набагато більше, ніж я могла собі коли-небудь уявити.

Хотіла подякувати за турботу про гостей Carpathian Yoga Fest. Я була вражена тим, наскільки він добре організований. Ви робите неймовірну роботу. Усі різноманітні речі, необхідні хорошому Фестивалю, були на своїх місцях, усе працювало як годинник. Це неймовірна й дуже цінна робота. 6 днів там дорівнюють, мабуть, року довжиною в життя. Не пригадую такого гостинного прийому та дуже доброї організації на жодному іншому фестивалі. І велике вітання вашим строгим і професійним тренерам та вчителям! Бажаю Вам спокійних днів, щоб віднайти мотивацію повторити все це ще раз наступного року. Шана вам велика за титанічну працю!

P.S. Квиток на Carpathian Yoga Fest 2021 я уже придбала! Урааааа!

Автор — Ліля Прокопчук

Вероніка Тодорашка давала всього один клас на тему любові, але яким же важливим він був для мене!

Вероніка говорила про те, що енергія не може закінчуватися, що її джерело всередині.

І чим більше ти віддаєш, тим більше отримуєш!

Вона говорила про те, як важливо дарувати свою любов близьким і далеким, знайомим і не дуже. У вигляді приємних слів, компліментів, подарунків. Тут відразу пригадується книга Гері Чепмена про п’ять мов кохання. Вероніка вчила нас говорити “Я люблю тебе” навіть малознайомим людям. Це нескладно і навіть приємно.

Дуже важливо, за словами Вероніки, будувати теплі відносини з батьками, адже можна не встигнути. Кожен день говорити: “Я люблю тебе”. Позбавлятися від свого егоїзму, не бути занадто принциповими. Любов важливіше принципів!

А ще дуже важливо посміхатися! Всім! Знайомим і незнайомим. За словами Вероніки, не обов’язково бути розумним, головне — бути добрим. Розслабляти лоб і посміхатися. Бути добрим не тільки по відношенню до тих, хто нам подобається, але, особливо, по відношенню до тих, хто нам не подобається.

На питання для чого нам йога Вероніка відповідає: “Наше завдання бути добрим і радісним завжди. Легко бути таким в зоні комфорту, коли все добре. Наше завдання залишатися радісними і добрими навіть під час труднощів і випробувань”.

Мені ще сподобалася цитата про взаємозв’язок радості і задоволення: “Є радість, є задоволення. Відмовся від задоволень, радій!”. Для мене це про те, що не варто ставити свою радість в залежність від чогось зовнішнього,

можна навчитися бути радісним завжди, незалежно від обставин.

Дуже здивувала фраза про те, що головне в нашому житті — це дихання, що не буде дихання — не буде нічого. Я думала, головне — любов, Вища Істина або щось таке, а тут — дихання. Хоча, це дійсно один з моїх висновків після йога фесту: дихання дуже важливе.

Усвідомлене дихання допомагає розслабитися, наповнитися, заспокоїти розум, повернутися в даний момент.

Завдяки тому, що ми дихаємо — ми живемо.

Вероніка говорила так щиро і проникливо, що на очах виступали сльози, як у неї самої, так і у її аудиторії. Вона приводила безліч прикладів зі свого життя. Розповідала, яким дивовижним чином здійснюються мрії. Казала, що потрібно обов’язково допомагати іншим людям здійснювати їх мрії.

Вероніка говорила про те, що цінність подарунка вимірюється не тільки грошима. Вона розповіла нам зворушливу історію про те, як її подруга приїхала з Індії і подарувала Вероніці воду з Гангу, привітавши з минулим днем народження. Він їй нічого не коштував, але це був найкращий подарунок! Вероніка говорила, що завжди хотіла бути багатою, а тепер, коли вона багата і її оточення теж, вона розуміє, що це далеко не головне.

Ще багато побажань дала нам ця чудова жінка:
💚Щоб ми регулярно викидали старі речі, які не зберігали нічого не чорний день, якщо не хочемо, щоб цей день настав.
💚Мирилися з рідними, адже завдяки їм ми тут і вони для нас найкращі.
💚Рано вставали, адже ранній підйом дає багатство.
💚Творили і створювали з радістю.
💚Говорили й ділилися тільки хорошим.
💚Думали і фокусувалися на тому, чого ми хочемо.
💚Щоб ми не будували очікувань, адже вони ведуть до розчарувань.
💚Щоб ми довели своє тіло до розуму.

Вероніка провела для нас чудову практику, коли ми всі сіли в коло, одна людина в центр і ми хором говорили їй: “Я бажаю тобі щастя, любові і процвітання”. Вона нам сказала, що наші найщасливіші дні ще попереду і побажала, щоб у нас все було ще краще, ніж ми хочемо.

Мене вразило, що влітку щоранку о 6:30 Вероніка проводить йогу на пляжі в Одесі за пожертви. А на День йоги робить 108 кіл Привітання Сонцю разом з однодумцями. А ще, Вероніка робить чудові прикраси та сумки, вкладаючи в них свою любов. Я щиро захоплена і натхненна цією дивовижною жінкою і дуже вдячна за цю зустріч! Люблю і обіймаю кожного, хто читає ці рядки.

Автор — Анастасія Іванова

Гірське повітря огорнуло мої легені ніжними і свіжими обіймами. В голові крутилася одна думка: “Тут і зараз”. Ми відклали свої мобільні телефони подалі в сумки, одягнули всі найтепліші речі (спочатку нічліг в наметі здавався дискомфортним і чужим!) і вирушили в подорож під назвою Carpathian Yoga Fest.

Я не можу вибрати лише одного вчителя, або один майстер-клас, тому що, зізнатися чесно, в мене “потрапило” багато!

Я абсорбувала кожен промінь, даний учителем і наповнювалася світлом день у день, від одного класу до іншого, а в перервах був час усвідомити, відстежити, відчути зміни на рівні тіла і душі, навіть за їх межами…

Я згадую першу практику від Олени Попович — це була energy yoga о 6 ранку! Не дивлячись на таку рань, народу зібралося “видимо-невидимо”, я не жартую, адже через густий туману я ледь могла розгледіти людей на протилежному березі озера. Олена змогла пробудити півсотні людей, налаштувати нас на всі наступні практики і закохати в йогу ще сильніше. Крім того, я відчула відкритість і простоту, яку ціную всім серцем. Звичайно, я продовжувала відвідувати ранкові практики і далі, а по закінченню фестивалю взяла за правило починати ранок з бандх і авторського комплексу Олени — “Чашка кави”.

У той же день відбулося моє знайомство з жіночими сакральними танцями від Аміри. Чесно кажучи, я нічого не очікувала від цього класу, але інтуїтивно ноги самі привели мене в бунгало, де зібралися жінки, спраглі пізнати свою природу і силу. Виявилося — я одна з них, теж хочу пізнати свою жіночу сутність. Ви можете сприйняти це немов жарт, але, по-моєму, я закохалася по вуха в Аміру і в її практики. Чесно кажучи, я не пропустила жодної з них!

Сакральні танці, які допомагають стати ідеальним приймачем для космічних енергій і здійснення мрій, відкрили в мені величезну Віру і Силу в те, що ми самі будуємо своє Життя.

Ніхто і ніщо не відповідає за наше Щастя чи нещастя, крім нас самих. Ми самі притягуємо до себе людей і ситуації, які ведуть нас далі, які потрібні для росту нашої душі.

Можливо, мені так відгукнулася Аміра, тому що вона змогла розгледіти в мені мене і допомогти (навіть не кажучи і слова) витягнути глибинну проблему невпевненості і неприйняття своєї творчої жіночої суті, прожити її, усвідомити і вирішити!

Я завжди мріяла співати, і я співала, але невіра в себе душила мене, закривала шляхи розвитку. Ви можете собі уявити, що в той же день я опинилася на сцені, у своїй улюбленій стихії — музиці! І це не було збігом, Аміра стала моїм провідником у світ, де ВСЕ МОЖНА — ВСЕ МОЖЛИВЕ. Так і є. Так і буде.

Крім танців, Аміра давала клас по Yoga Impulse, розрахований як на жінок, так і на чоловіків. Ця практика поєднала в собі хатха-йогу, цигун, даосизм і медитацію.

Мені хотілося б відзначити ще двох вчителів, які залишили приємний відбиток світла в моєму серці: Дмитра Гілітуху і Вікторію Ковбас.

Діма давав парну остеопатичну практику на якій ми вчилися відчувати свого партнера і допомагати йому розслабитися і зцілюватись. Крім того, мені запам’яталася медитація на прощення батьків і прийняття себе… Діма нагадав мені струмок, чистий, який живить все і всіх навколо. Він допоміг знайти відповіді на питання, які турбують, через свої знання і доброту.

Вікторія продовжила тему вибачення і на наступний день сотня людей прощала своїх кривдників в унісон, не стримуючи сліз і емоцій, відпускаючи всі негативні думки і спогади. А після було найприємніше і несподіване — ми обдаровували один одного подарунками та обіймами, вимовляючи вголос компліменти і об’єднуючись в один потужний потік ЛЮБОВІ.

Сказати, що я вийшла іншою людиною — нічого не сказати! Фестиваль допоміг мені заглянути в глибини своєї свідомості, відпустити все зайве і наповнити серце Гармонією. Тіло стало сильніше, а бажання займатися йогою посилилося в сотню разів. Я дякую кожному, хто причетний до цього світлого і по-справжньому важливого фестивалю!

Всім мир! З любов’ю, Поліна.

Автор — Поліна Старіцина