Моє життя не буде колишнім після цих чарівних 5 днів…
Сказати, що Карпатський йога фестиваль змінив моє життя — нічого не сказати. Може у когось ці 5 днів і пролетіли, але у мене вони тягнулися довго. У спогадах, ніби 2-3 місяці. Стільки подій, нової інформації, емоцій… Чарівні сходи сонця і чаруючі заходи. Навіть жодного разу не було дощу. Сама природа нам посміхалася!
Починаємо день мега-крутими заряджаючими практиками, а завершуємо зачаровуючим дух ходінням по вугіллі або містичними чашами і гонгами … Чари? Містика? — та не то слово 🙂 А лекції які!!! Ех! Не знала, куди більше хочу! На фесті було неміряно тієї інформації, яку я так давно шукала. Такої інформації точно на просторах інтернету в безкоштовному доступі не знайдеш!
Місцезнаходження фестивалю — ІДЕАЛЬНЕ! Я закохана в Ізки! Сидиш в конференц-залі, а за вікном стеляться карпатські зелені схили. Захват!
Організатори провели бездоганну роботу. Від початку й до кінця. Ще з того моменту, коли довелося допомогти дуже багатьом перенести квитки на наступний рік, організувати трансфер з різних міст, відповідати на сотні запитань … і аж до видачі сертифікатів.
А найголовніше — це АТМОСФЕРА, яку створюють люди!!! Це найнеймовірніше на фестивалі! Така величезна кількість усвідомлених людей в одному місці. Я відчувала ці потужні вібрації кожною клітинкою свого тіла … А на класах Андрія Дідика, Віталія Шакірова і Саті Мати мене зовсім розривало. Хочеться ще відзначити, що на сцені BASE були дуже гідні вчителі! (Це я так кажу не тому, що я теж була одна з них) Це я неодноразово чула від інших учасників, які приїхали не вперше.
Я, напевно, єдиний лох, хто не сфотографувався біля стендів на ярмарку Карпатського йога фестивалю 2020. У мене навіть немає жодного фото від фотографів, де я дивлюся в кадр. Це єдиний кадр-портретка. У мого МК з тайського масажу теж немає фото, тільки скріни з відео. Я майже не гуляла, не бачила всієї території еко-курорту Ізки. Але!
Я бачила визначних вчителів! У моїй голові тисячі чарівних кадрів, а в серці розцвіли квіти.
Майже весь час я проводила в Конференц-залі або в Лекторії. На класах на природі — танці, спів, медитативний живопис, на крутій акро-йозі — ніде я не була. Ще років зо два тому, я б ходила на всі більш «цікаві» класи (які, до речі, і знімають фотографи — а що знімати в лекторії??) Але я вже втомилася обкопувати всю пустелю … Я вибрала свою ямку і продовжую копати вглиб її. І таки за фестиваль я гарненько копнула.
Хочу виділити вчителів, які допомогли мені в цьому:
Андрій Дідик — допоміг скласти пазл «Хто я?» і зрозуміти, що не варто напружувати нічого, розуміти, розум занадто маленький, щоб осилити розуміння питань: «Хто я? Хто Бог? У чому сенс життя? т.д.» Тільки медитуючи ми можемо це відчути і прожити.
«Скільки завгодно вивчай цей водоспад, як він виник, властивості води… Можеш малювати картини такого водоспаду, писати про нього вірші … Все марно, спрага так і залишиться. Але варто тільки раз в цю воду увійти, випити її, доторкнутися… Хіба вам буде цікава картина? Адже є жива вода». — цю мудру думку я почула від Андрія Дідика на Карпатському йога фестивалі.
Хочу передати вам свій досвід походу на водоспад Шипіт. Перший день — прогулянка на гору Гимба. Ми довго спускалися уздовж гірської річки, яка перейшла в водоспад. Близько 2-х годин ми наситились потужною енергією вируючої води, лісового повітря, рідної землі і яскравого сонця. Це неможливо порівняти ні з якими картинами і просто нереально передати жодними фото, віршами … та хоч книгу пиши — це можна було тільки проживати і відчути. Але це ще не все! На другий день ми зважилися увійти в водоспад. І я згадала слова Андрія. Коли потік води ринув на мою спину, тремтіння пройшло по всьому тілу… Цих 5 хвилин під потоком могутнього водоспаду Шипіт навіть не можна порівняти з 2-ма годинами прогулянки біля нього.
Так і йогу, мистецтво життя, медитацію… неможливо осягнути через книги… Поринь в потік! Адже там жива вода!
Навіщо тобі ця зайва інформація? Одного разу відчувши її смак, тобі більше не буде цікава картина. Розумієте про що я?
Віталій Шакіров — дав близьке мені розуміння справжньої духовності: «Духовність — це бути тихим» і те, що без вчителя наше просування дуже повільне.
Саті Мата — подарувала відтепер улюблену мантру «Я є світло, я є любов, я є частинка тебе, Господи».
Анатолій Зенченко — дав знання, які я колись відкопала в собі за допомогою практики: «Важлива не гнучкість, а розуміння і повне усвідомлення роботи своїх м’язи».
Валентина Маліновська та Ігор Ткачов — вони мені просто дуже близькі по точності і докопування до суті. Щоб не відповідати «Тому, що так книга пише», а розуміти, де який м’яз задіяний, де які біологічні речовини виділяються… Загалом «вогонь».
Едуард Голяк — показав, на що здатне наше тіло, і як рухати прану через послідовність асан.
Ольга Римська — дала просто золоті знання про те, як влаштовувати йога-тури.
Авраменко Світлана — подарувала такі дорогі знання про аюрведою для очей і по Мармі.
Окремо хочу подякувати Івану Матковському і Дмитру Гілітусі за те, що стали моїми колегами і супутниками в подальшій роботі.
Ну і звичайно ж хочу подякувати організаторам Вікторії Синоверській і Андрію Кузнєцову.
Так — запитаєте ви, — що ж змінилося в моєму житті?
ВОНО РОЗПОЧАЛОСЯ! Почалося всередині мене. Воно більше не проходить повз, поки я живу життям інших. І більше не існує #яжейог #тижейог. Всі ми просто люди з червоною кров’ю. Я знайшла свого наставника — а це дорожче золота!
Дякую всім, хто хоч якось був причетний до цього фестивалю. Дякую Богові, що дав мені таку можливість бути частиною цього дива!
Автор — Наталья Артемчук
0 Коментарів