Хочу поділитись своєю історією знайомства з тобою. Сказати, що мені сподобалось – нічого не сказати. Я їхала на фестиваль, а вийшов ретрит, де десятки разів
я відчувала мурашки по спині, спостерігаючи, як розширюється моя картина світу.
Щодня мене вчили довіряти та з вдячністю приймати, що так можна. А можна ось як:
Можна самій зірватись у Карпати з рюкзаком вагою на 40% від власної.
Можна жити одній у наметі, спати у куртці і двох штанях. І щоб вогкість та холод зникали від посмішок учасників фесту на ранкових практиках.
Можна постояти на цвяхах, коли козаки, які показують надлюдське, під час виступу питають: “Хто хоче спробувати?”.
Можна ходити по вугіллю і обпалити на третій раз стопу так, щоб кожен крок давався крізь біль. І жартувати над собою: приїхала на йога-фест у гори, а так і не спробую ні йоги, ні в гори не сходжу.
Можна наступного дня видертись на практику йоги на саму маківку гори, далі – їсти ожину в ліску і, затамувавши подих, спостерігати за отарою, і щоб сльози бігли, але вже від краси.
Можна навіть не задавати питання у голос – просто думаєш і вчитель відповідає на нього. Або потрапляєш на потрібну практику.
Можна спокійно прожити тиждень, коли телефон неочікувано назавжди перестав вмикатись і завжди вчасно приходити на чергування, і зустрічати потрібних людей, і без ліхтарика вночі теж можна. А ще можна без телефону поселитись у крутому хостелі, зустрітись з друзями та фантастично провести час у Львові та й до Дніпра доїхати.
Можна знайти чорниці і їсти їх з куща, коли всі переконують, що вони навкруги вже всі визбирані/закінчились, а для тебе гори й чорниці неподільні.
Можна піти з практики бо тобі стало холодно і незатишно (моя особиста перемога). А ще можна навіть пропустити практику, просто посидіти і лузгати насіння. (Ой-ой, де ж моя славнозвісна ефективність?).
Можна йти спати, коли хочеться, а не коли розійдеться народ біля багаття.
Можна грати разом з сотнею барабанів, свідомо насолоджуючись, але не втрачаючи голову.
Можна піти у малесеньку розвідку в село у пошуках їжі і потрапити на авто-екскурсію у чудовій компанії, повернувшись з омріяними соковитими фруктами.
Можна ненароком побувати у іншій реальності на чайній церемонії.
Можна собі спокійно йти і насолоджуватись морозивом після прогулянки в горах і випадково взяти участь у тестування екстрім-парку.
Можна лежати і дивитись на зорі, слухаючи вірші.
Можна милуватись конями у густому тумані.
Можна торкнутись хмар, танцюючи.
Можна спостерігати, як кожна халепа перетворюється у щось чарівне.
Бережу і ціную кожен момент.
Дякую, Carpathian Yoga Fest! Дякую людям CYF2020 – організаторам, вчителям, волонтерам, учасникам! Ви неймовірні!
З нетерпінням чекаю на зустріч наступного року. Вже ваша Юля А
Автор – Juli Verda
0 Коментарів